Сонце заховалося за сірі хмари,
вітер холодний, як моя душа.
Скоро земля прийме удари дощів,
бо заридає сумна хмара.
Серед літа є чарівні трави,
які заберуть мій смуток з лиця.
Почне про кохання серце співати,
і п'яніти воно почне не від вина.
Краплинка роси на моєму тілі,
через неї на шкірі гусячі сліди.
А коли згадаю на моєму тілі твої пальці,
наче мене зараз обнімаєш ти.
Що може бути краще за дощову погоду?
Напевне, поцілунки і чай з тобою.
Цілуй мене до нестями в цю негоду,
Нехай від кохання я божеволію.
Нам не потрібні ніякі вогні,
від пристрасті ми в гарячій росі.
25.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2017
автор: Марія Андрійчук