Був мій Стефко того літа на трускавці в Польщи,
Би купити всім на восінь мешта та кальоші.
І воливи прикупити, гречки, макаранів,
Цукру, сірки, помідорів, стиглих баклажанів.
До зими сі підладити, зробити закрути,
Челідь маю- так їдят, як туті рекрути.
Так вминают всі салати з бульбов й макараном:
Ніц не шкодит... навіть можут запити сметанов.
Їден день, з самого рані, їдемо до Львова,
Гроші м всюди поховала- би м була здорова.
Їдні в майтках... між цицьками... з графков у кишени,
Бо злодії всьо пільнуют- най їх шляк розжЕне.
Стефко "Ладу " знов паркує, туту, ше стареньку,
То корито довго служит, як рідненька ненька.
Розійшлисі по базарі, аби всьо купити,
Бо додому треба скоро- нема коли жити.
Чую, Стефко мене кличе, мешта приміряє,
Такий собі веселенький, аж цілий сіяє.
Йду сі скоро подивити, аж сі збігли люди-
Шо за чуда тепер роблят, аж кишит усюди.
Як їм вздріла свого Стефка- мало м не зомліла:
Таке, люди, натігнуло- крокодил і шкіра.
Я сі дивлю- вно з вочима, моргає до мене,
Всі сі сміют, оглідают- ніхто не віджене.
- Скинь то Стефку, бо ті зіст- когут не запіє,
А він з мене сі сміє- каже, жи го гріє.
То юш певно крови стілько зи Стефка всмоктало,
- Боже милий, я сі молю, би сі шось зостало.
Шо я буду вже без нього у світі робити,
Хто поїде на трускавку, гроші заробити.
Тиск дістала, серце тисне- юш вмирати буду,
Стефко каже- Не гризисі, я ті не забуду.
Он кума живе під боком, то мі поратує,
Тоже файна господині, та й файно рихтує.
Чекай, Стефку, я ти втну, як прийду до хати:
Чесно скажу вам, всі люди- Хлопи... то варяти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743674
Рубрика: Гумореска
дата надходження 27.07.2017
автор: Леся Утриско