Дві радості
(Сонет)
Так напекло та землю насушило,
що не було уже снаги терпіти.
Враз краплі несподівано забили.
Заблискало і почало гриміти.
Те людям додало снаги і сили,
а радості в найбільшій мірі дітям.
Мутні потоки враз заметушились.
Заколихав дерева пругко вітер.
Все, що могло, вологу Божу пило.
Врятованим відчулося суцвіття.
Осточортіле лихо відступило.
І ніби враз полегшало у світі.
Так само фронт торжествував із тилом,
що сталось те, в що вірилось століття.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743656
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.07.2017
автор: Анатолій Загравенко