Постава пишна,біле волося,
посмішка гарна,та синії очі.
Приходить та дівчина після "ненастя",
звати її-дівчина счастя.
Біле плаття та довга коса,
в руках букет,тримає вона.
Та квіти в букеті,то щастя людське,
людям їх дарить-буває таке.
Квітка розцвіла,то радість-родинна,
квітка зелена-маленька дитина.
І так кожний щастя дістане своє,
дівчина знає-кому,коли і як віддає.
Буває подарить зівялі листки,
то гроші,то золото-чиїсь то борги.
Богатство вважають щастям великим,
тому і повинна вона,його теж дарити.
Коли дівча я теж пострічаю,
квітку у неї теж побажаю.
Але попрошу,з корінням,щоб дала-
у мене та квітка,щоб не зівяла.
В родючій грунт посаджу я її,
цей грунт називаєтся-щастя сімї.
Сміхом і радістю,щоб родина цвіла-
сімейним гербом,хай буде вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2017
автор: Бабич