Скотитись в прірву значно легше,
аніж піднятися наверх,
для України це не вперше,
завжди несе важкий свій хрест...
Самі себе ми загубили,
чи то загнали в глухий кут,
крадіжки, війни і могили,
по вуха вже зав"язли в бруд...
От і Європа поманила,
як бідняка пан калачем,
ніби в тенета заманила,
чи то зі сміхом, чи з плачем...
Межу на експорт встановила,
"сухого кинувши коржа",
як без повітря залишила,
ще й без води кита й моржа...
Ми "каші манної" й не ждали,
бо ми ж Європі не рідня,
ще й розгубили те що мали,
отож й бідніємо щодня...
Наше суспільство розділилось
на олігархів й бідняків,
чи перед Богом провинились,
чи то в нас розум занімів?!.
А в нас такі родючі землі,-
подарував їх нам сам Бог...
Та живемо ніби підлеглі,
а вихід в Правді, в ній залог.
Звісно потрібна нам Європа:
і її ринок, і права,
до досконалості дорога,
й підтримка зовнішня жива...
Свою позицію все ж мати,
ми ж у цім світі не раби.
І працювать, і будувати,-
вмієм й тепер, як і завжди!
Отож об"єнуємось, браття,
країна в нас на всіх одна.
В нас духу вистачить й завзяття,
щоб Україна розцвіла!..
Може це Богом дана доля,
а чи створили все самі...
Та вірю я Свобода й Воля,-
буде на праведній землі!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2017
автор: геометрія