Під покровом ночі
сходить нічне сонце.
Хтось зкриє очі,
а хтось - не захоче.
Сонце запалає
лиш тому, хто бачить.
І той, хто чекає,
свій час не утратить
Хтось погляне в небо
й загубиться в мріях.
Хтось скаже: "Не треба",
сон - трава на віях.
Хтось покине землю,
за плечима крила.
Сон розвалить греблю
того, хто не в силах.
Нескінченні роки,
сходить сонцне дивне.
Хтось почує кроки,
й до зірок полине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.06.2006
автор: Вітер