Я вірш Олександра Олеся читала,-
про те що Україна боролась, вмирала,
співчуття й допомоги тоді теж чекала,-
Європа не чула, Європа мовчала...
А мрії Росії й Європи смішні,
а думи у мене сьогодні сумні,
Росія й Європа для мене чужі,
живем як у рабстві, неначе в ярмі...
Сьогодні Європа дає допомогу,
лише на копійку, аж смішно, їй богу,
бо ж вимоги ставить непомірно страшні,
а ми живемо вже немов би в багні...
На вивози лісу дозвіл вимагають,
ще й наші "вельможі" його розкрадають...
Ніяк же не можна таке допустити,-
без лісу й природі, і людям не жити...
А ще вимагають землю продавати,
ну що ще до цього лишилось додати?..
Земля в нас родюча, це наше багатство,
не можна стерпіти Європи лукавство...
На жаль в Україні є люди-ділки,-
готові Європі лизать чобітки,
щоб більше свої їм напхати кишені,
їм доля людей і нащадків "до фені"...
Отож я і хочу закликати всіх:
-Ми зможемо все збудувати без них,
бо ми працьовиті, самі зможем жити,
і Землю, й Свободу свою захистити...
Довіримось Богу, а не сатані,
Росії й Європі ми скажемо: "Ні!"
Самі розбудуємо власну державу,
Ми вмієм, ми зможем і це-наше право!
Стосунки з Європою можна й не рвати,
а разом нове будувать й торгувати,
бо їхнє - то їхнє, а наше - то наше,
і кожен по - своєму сіє і паше.
А треба нам Правду свою відстояти,
і владу народну нарешті обрати,
і жити по совісті , й більше не красти,
тоді і не буде нестатків й напасті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2017
автор: геометрія