Сьогодні - так! Чудовий випав дощик!,
Спрагла Земля нарешті напилась.
І Сонце схоже на рожевий горщик,
І синява на небі розпливлась...
По - новому і птахи заспівали,
Знов веселить зозулине: "Ку! - Ку!"
І усі квіти сонячними стали,
Й виблискує латаття на ставку.
І, як колись, я босими ногами,-
По мокрій стежці, по траві іду,
По вінця переповнена думками,
Земна краса у мене на виду.
Нестримна радість сповнює знов душу,
Здається й сили відновились знов...
Я розумію: щось зробити мушу,
Щоб передать Землі свою любов!
Моя Земля на неньку мою схожа,
Все розуміє і без "красних" слів...
Як вартовий, завжди вона в тривозі,-
За своїх рідних доньок і синів!
Та ми її не зрадимо ніколи,
І звільнимо від підлих ворогів.
І будем жити в Правді, й по - новому,
Таку нам долю і сам Бог велів!
Своє життя самі для себе творим,
І не допустим Землю продавать.
Наша Земля дарована нам Богом,
І в нас її нікому не забрать!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2017
автор: геометрія