Як води у ріках
спливає життя,
минає все стрімко
й нема вороття...
Здається, що вчора Навкруг все буяло
була молода: і квітло, й росло,
красива, здорова, цікаве і гарне
як чиста вода... усе те було...
Куди все поділось,
чому відпливло,
чи то лиш приснилось,
чи й справді було?..
Я сил не жаліла, Робота цікава
по повній жила, і гарна сім"я,
завжди все встигала і хата ласкава,-
й щаслива була. в ній пристань моя.
Мені все співало,
не відала зла,
всього вистачало:
і світла, й тепла...
Якось непомітно Я все розумію:
усе відпливло, ще пам"ять жива,
уму не підвладно, що це ностальгія,
з роками втекло. й неспокій бува.
Та ж вічного в світі
нічого нема,
мина швидко літо
й приходить зима...
Навчаюся жити Ну що ж тут поробиш,-
по - новому я, закони буття,
онуки є й діти,- живеш доки можеш,
підтримка моя. як все до пуття...
Не тільки для мене
сумний нині час,
та вірити треба,-
все буде гаразд.
Неспокій минеться,- Бо ж ми українці
бо ж літо й тепло, і Віра в нас є,
ще доля всміхнеться здолаєм злодійське,
і зникне все зло. збудуєм нове!
І жить по - новому
не лиш одна я,
а вся українська
велика сім"я!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2017
автор: геометрія