Ось уже і липень Липень найжаркіший,
стоїть на порозі, ну й пече, їй богу;
а за ним і серпень та бува й розкішний
стане на дорозі. і кличе в дорогу.
Хтось спішить до моря,
а хтось на курорт,
дехто іде в гори,-
там шука комфорт.
Мені не до моря, Не завжди вдається
я йду на город, спеку подолать,
не для мене й гори, дістаю всі шланги
город-мій оплот... і ну поливать...
Квітнуть літні квіти,
все навкруг буя,
на вулиці діти
й вітерець гуля.
Ось до мене діти З ними поспілкуюсь,
з вулиці біжать, чимось пригощу,
гарні як і квіти, ніби підлікуюсь,
хочуть розмовлять. так як від дощу.
Є у мене друзі,
діти й внуки є,
життя йде по крузі,-
в кожного своє.
Літо уже котиться Осінь вже моргає
до свого кінця, літечку здаля,
а мені ще хочеться,- вона добре знає,
від літа вінця... що літо згоря...
Я благаю літо,
щоб не поспішало,
не втрачало квіту
і було ласкаве...
Сонечко моргає Я все розумію,
мені з висоти, бо ж я не дитя,
закони природи- та про літо мрію
не перемогти. я усе життя...
І осінь, і зиму
я перетерплю,
знов зізнаюсь літу,
що його люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2017
автор: геометрія