Ураїно-я вірю у тебе,
вірю я -не гаразд цей мине.
Нагадаєш ти ще за себе,
коли цей негаразд вже пройде.
Нород має надію на Бога,
а "царькам"він ще дасть по ділам.
Бож вони нецінили народа,
і погрузли у великих гріхах.
Вірю я що це краще настане,
і це краще буду бачить і я.
Бо життя як водичка стікає,
і губить віру у це-вся рідня.
Мої дітки роками маленькі,
та дорослі вже мають думки.
Мрії їхні досить простенькі-
жити в стабільності,головне -без війни.
Тож вставай Україно,а ми допоможем,
від життя все що сили бери.
Жити так ми більше не хочем,
гордо скажем-ми не раби.
Віра у себе рушає гори,
а я вірю і вірить народ.
Станеш міцно Україно на ноги-
бо народ вже зробив перший крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2017
автор: Бабич