Де ти правдо тепер, куди ти пропала,
чи у лісі загубилась,чи в море упала.
І шукають тебе люди -всюди виглядають,
бож на тебе тільки правдо,всі надію мають.
Нема тебе правдо тепер,а брехня осталась,
до кожної людини як кліщ присосалась.
І керує правда в світі -вершить людські долі,
а з правдою життя жити,тепер ми невзмозі.
Від дитинства до старості-брехня завжди з нами,
і життя свє проживши,правди незазнали.
Хоч в середині у собі,правду ми шукаєм,
як знайти те,що незнаєш і самі незнаєм.
Правдо прошу повернися-пропадають люди,
як неприйдеш,повір мені-худо людям буде.
Брехачі тепер у владі,вони брехні слуги,
вони з брехні гораздують,а бідують люди.
Повір правдо у людей,подай ти нам руку,
бо не може простий народ нести оцю муку.
Допоможи народові брехню відігнати,
щоб перестав назавжди народ весь брехати.
Непокидай більше -людей ти ніколи,
щоб з тобою правдо наша,ми все побороли.
А брехня нехай тікає в скали та каміння,
й повернутись до народа,більше непосміла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2017
автор: Бабич