Прийшло воно росинкою ранковою,
Заграло діамантом на траві,
Постало серця тугою раптовою
І мріями безсоння в голові.
Світ спалахнув зверх новою і звузився
До крапочки з навік любим ім’ям.
Чи доля це, чи знов омана тулиться?
Не можу розірвати чари я!
Де ти блукала, де ти ходила,
З ким дивні трави тайно варила?
Як напувала, що і не знаю?
В полум’ї синім серце палає!
Дівочі сині очі стали милими,
Вони ніби волошки у житах.
А в тих очах злітає синьо-крилами
Щасливого кохання синій птах!
І так бажаю в них весь час дивитися,
Немов би чогось кращого й нема!
І хмелем твоїх вуст бажаю впитися
Бо цьому вся причина – ти сама
Де ти блукала, де ти ходила,
З ким чаклування вночі робила?
Як напувала, що і не знаю?
В полум’ї синім серце палає.
Тебе на дужі руки візьму ніжно я
І в копи сіна радо віднесу!
Хай називають люди тебе відьмою,
До ранку душа питиме красу.
По вінця келих терпкого наповниться
І молодість не знатиме жалю,
Буде здаватись справжньою пригода ця,
Буде здаватись, наче знов люблю.
Де ти блукала, де ти ходила,
З ким чаклування вночі робила?
Як напувала, що і не знаю?
В полум’ї синім серце палає!
26.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2017
автор: dovgiy