Свистить коса, зрізає зелен-квіт,
Уліво-вправо блискає на сонці.
Управно хазяйнує красень-дід
Під лісом на незайманій толоці.
Лягають рівно скошені ряди,
Ромашки опадають пелюстково,
Вибрикує між них лошак гнідий,
На міцність випробовує підкову.
І я, мов безтурботне те лоша,
Стрибаю по муарових покосах,
Сміється дід: «Поквапся, небожа,
Коса обскаче ноженята босі».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2017
автор: Оксана Дністран