Як настало в небі сонячне світання,
Вибирала доля кожному надбання.
Викупала ноги росяниця рання,
Щоб перша дорога не стала остання.
Щоб погоні й втечі додавали сили,
Щоби лиш по собі пізнання лишили.
І в життєвім морі сутність не згубили,
Щоби розум з серцем суди не вершили.
Бо найбільші судді ті, що в грудях маєм,
Що душу тривожать, ними потерпаєм.
Перст кладе хай доля благим виднокраєм,
Щоби не билась думка, що караємось.
23.06.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2017
автор: Валентина Ланевич