Чому так мало жіночої мудрості маю ?
Бракує спокою.
Кудись все втікаю.
Я це визнаю.
Та далі втрачаю шанс
чи то на щастя ,
чи то себе саму .
Пожалітись кому.
І чи треба ...
Злітає час у небо .
Бажаного так і нема.
Волі потреба -
скоріше тюрма .
Отак і не знаю
для чого ця вся метушня.
І як зрозуміти , прийняти життя ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2017
автор: БЕЗ