Посередині серпня,
посередині долі,
але ближче уже до кінця,
коли спека нестерпна
ущухає поволі
і повільніше б’ються серця...
Ще у щедрі маєтки
незачинено брами,
і ніщо не віщує біду.
Жовтим цвітом рудбекій
підфарбовує ранок
сиві пасма туману в саду,
Від рясного врожаю
обважніло повітря.
Сад святкує останній бенкет:
і гуде, і співає,
простягає у вікна
світанковий духмяний букет.
Посередині серпня,
поміж лихом та щастям,
що примарилось, та не збулось,
я приймаю, мов грішник,
осіннє причастя
і стою, мов чекаю когось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7389
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.09.2005
автор: Вировець Лариса