Пишу у віршах часто – «Літо не люблю!»
Насправді, це стосовно тільки спеки,
Як можна не любити вранішню росу,
Яку нам небо наливає з глека…
Та й сонце не завжди таке жорстоке,
Буває й лагідне, коли пройдуть дощі,
Люблю я щиро небо синьооке,
І літні зорі, що нам світять уночі…
Я хочу, як хмаринка, мандрувати
в безмежно синім океані висоти,
І з неба дощ частіше посилати,
Щоб краще все могло рости й цвісти!
Щоб я була для всіх чарівна фея,
Кохання квіти дарувала уві сні,
В обіймах теплих ніжного Орфея,
Під звуки ліри слухала його пісні…
Для мене літній дощ, як поцілунки,
Магічний шепіт вітру чути за вікном,
Втікає день спекотний за лаштунки,
Аромить свіжість молодим, п’янким вином…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738692
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО