Звикнути - означає зникнути

Щиро  дякую  за  натхнення  Маркіяні  Рай!

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=18872

Я  ніколи  не  звикну  до  хвилі  відлуння,
Що  слова  твої  будять  у  серці  моїм  –  
Розквітають  садами  вишневими  будні,
І  ховають  в  затишші  наболений  сплін.

Я  у  затінку  сіла  і  слухаю  весни,
Що  окрилену  душу  гукають  в  політ  –  
В  цій  дорозі  мелодій  чуттєвість  воскресла,
За  тобою,  мій  гіде,  іду  слід  у  слід.

Я  ніколи  не  звикну  –  а  значить  не  зникну,
До  відлуння  у  серці  натхненних  рядків.
У  тобі  –    неприборкане  сонячне  світло,
І  звучання  між  вишень  дзвінких  солов`їв.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2017
автор: Серафима Пант