Ой, лелеки-лелеченьки, вісники добра,
Полетіли в край далекий з нашого двора.
Полетіли, покружлявши, там, де чужина,
Зруйнував осколок хижий дах і пів-гнізда.
Сміх дитячий не лунає на порозі в дім,
Поселився у очицях страх поперед всім.
Мале серденько стискає тривога всякчас,
Дзвонять кулі на дзвіниці, летять мимо нас.
Засіває війна ниви гільзами й вогнем,
Де ж бо сховок від загрози ми собі знайдем?
Не милує війна люта ні землю, ні плоть,
Повертайте, лелеченьки, з миром щоб жилось.
18.06.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2017
автор: Валентина Ланевич