Самотність - це моя духовна фортеця, моя кріпость, мій бастіон.Бути самотнім -
це не біда, не вирок, і не виклик долі, це суть людської природи, людського Его,
кожного нашого Я. Кожен з нас потребує спілкування на рівні душі, розуму, потребує
змагань у сфері своїх обдарувань, талантів...На те ми і створені. Один для одного,
щоб обмінюватися своїми здобутками і досягненнями, доповнювати один одного,
збагачувати і урізноманітнювати наше життя. І, звичайно, як тут без почуття, ради
котрого все і діється у цьому світі. Загоряються на небосхилі нові зірки, збільшується
світ краси, добра, правди, миру і я запрошую тебе на розмову щиру без зайвих
домагань, дорікань, невдоволень і образ.
Чудові, незабутні митті життя.Бережімо Їх! Бережімо у глибинах Самотності.
Самотності, але не одинокості. Ти серед подібних тобі і твориш те, що ти любиш.
Береш від них для себе більше ніж достатньо, трансформуєш його у своєму Я і
віддаєш Вам. Ням-ням,смачного!
Самотність, але не одинокість і це не приреченість. Це - стан самовираження,
пізнання себе і відчуття тебе. Збагнути незбагнене, хоч трішки, лише самотність
нам поможе. Ти не один, ти не одна, хоча лише сам, сама свій путь земний,
свою життєву дорогу пройти Ти мусиш і всі стереотипи, щодо свого Я ти зрушиш.
Щасти Тобі, Мені, Нам!
Є самотність, але хай ніколи не буде покинутості, зречення і зради. Як хочеться
щодо цього Вашої поради...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2017
автор: яся