Кажуть: закоханий - сліпий.
Кажуть: глухий, - порад не чує,
А я тебе очима пив,
І мовчки слухав, як святую.
Тебе все поглядом ловлю,
Душі щоб втамувати спрагу
І небо про одне молю,
Щоб дало молоду відвагу
Сказати про все це – тобі:
Тобі одній на цілім світі!
Тебе нема – мій день в журбі,
А як ти є – і радість світить!
Стороннім рота не заткнеш,
Не переслухаєш поради.
А я дивлюсь: ось ти пройдеш,
Ось робиш щось, комусь щось кажеш…
Хай не до мене, хай комусь
(Хоч ревнощі терзають душу!)
Отак тобою я живу!
Отак терпіти часто мушу
Те, що для інших маячня,
А може, запізніла дурість.
Сідає сонце за край дня,
За хмари дощові, похмурі.
Ти вже ідеш… робочий час
Для тебе промайнув, мов птиця.
Прощаємось… отак щораз…
Вже й парасолі круг розкрився.
Спортивна одіж стан стрункий,
Немов мій погляд, обгорнула.
Ось помах ніжної руки,
Обличчя дружньо посміхнулось -
І все! – тебе вже тут нема!
Лиш цокотить відлуння кроків.
Я поруч йшов би, зонт тримав,
Охороняв би в цей неспокій,
Та не дано. Ти – не моя.
Ти з іншого прибула світу…
Так відпускаю тебе я
В моїх обіймах не зігріту.
14.06.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2017
автор: dovgiy