Оселилась в душі неозвучена пісня без слів.
День вчорашній забув повернуть на сьогодні.
І заплакало небо стражденне потоками сліз
Утворивши водоймища: прісне й солоне.
Прісні води . джерела, застиг нуднуватий фонтан,
Пролодні краплини , повірте – уже не бентежать.
Навіть ліньки промовить в голос - ,, озвися, розтань”.
А солоне, в гіркотах – кому за ним стежить?
Спить віднині в душі неозвучена пісня без слів.
Розбуди б їі, закохати у літо.
Та за пізно, бо вітер ще вчора слова спопелив.
І нікчемно розвіяв у полі за лісом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2017
автор: Світлана Петренко