Світ надмухує в вікна тополине летюче сім’я,
З нього сни ліплять гнізда попід черепицею,
Божевільні з них роблять загату на час передзим’я,
Щоби грітись у хугу (то є їх таємницею).
У клепсидрі пісок шарудить - хоче спрагло минати,
Божевільні, зазвичай, гасять спрагу цитринами,
І ховають між ребер, щоб потім себе розтинати,
Протікати в своє дольче віта нестримано.
Плавниками в шибки б’ються глибоководні риби,
Щось віщують, губами цілуючи ноги нам,
Божевільні пірнають у бездну таємних заглибин,
Наче в богову пазуху , не вірячи у бедлам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2017
автор: Лана Сянська