Вхопитися за обрій,
Або йти притримуючись за хмари
Знову.
Дряпатися повітрям з темряви думок.
Видряпатись і продзвеніти посмішкою,
голосно, до самого неба, так
щоб хмари самі
як цуценята бігли під руки,
Знову
Думати, що якщо десь і є Бог
То він у вітрі між гілками.
Нічого, насваріться на малу за язичництво
Малій сьогодні все одно.
Мала сьогодні як істота,
що вперше вийшла з моря
Знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737261
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.06.2017
автор: petra pan