Бабуся присіла на призьбі
Втерла спітніле чоло
Від ранку вже дуже стомилась
І сонце по серці пекло.
Збирала малину уранці,
Хліб свіжий уже дістає
І пахнуть духмяні буханці,
А в піч вже картоплю сує.
На печі цій грілись віками
В холодні й морознії дні,
А зараз занавіска з вітряками
На дроті хилитається в тіні.
Нема кому бабусі помагати
Дочка померла,внуки підросли,
Забули вже і стежечку до хати
А липа згадує,що тут колись жили...
Вернулися в село…Стоїть хатина
Дошками позабиване вікно
Лиш тінь бабусі,що завжди любила
Станком для внуків ткати полотно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2017
автор: Олеся Лісова