Мабуть дуже присоромилась весна,
Так хитренько до літа поглядала,
Полуницею почервоніла вона,
Ніжну пісню, прощальну заспівала.
Та й із вітром весело шепотіла,
Поміж трав, густих, шовкових і квітів,
Дуже ранку, барвистому раділа,
Про кохання, він мріяв, ждав привітів.
Та ні, миленько весна усміхалась,
І уквітчала землю новим цвітом,
У промінцях сонячних, вже купалась,
І обіймалася радо із літом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2017
автор: Ніна Незламна