Зграйно в вирій ватага
Диких птиць відлітає,
А син матері-гаги
Сил достатніх не має.
У блакитному сяйві
Він натужно кигиче,
То до себе негайно
Він ріднесеньку кличе.
Вмить учула старенька,
Що біда підступає,
І повітряних хвиль
Що є сил посилає
В допомогу під крильця
Незміцнілому сину,
Й особистим взірцем
Наставляє дитину.
Траєкторії вгору
Вже ледь-ледь залишилось,
А у матінки сил
Зовсім вже не лишилось.
Шкереберть у безодню
Її тіло пустилось -
Пік гірський перейти
Їй гуртом не судилось
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2017
автор: Володимир Кабузенко