Знову ти, Моршине, мені чомусь снився
Й усі твої сквери, котрі я любив.
Й по них я сьогодні вночі находився,
Й під ручку, як раніше, дружину водив.
А сонце світило, весна ж бо надворі,
І вітру не чути, пташок лунав спів.
Як гарно, любимий, на твоїм просторі, –
Що й зараз побути в тобі захотів.
Пройтися по парку, згадать юні роки,
Напитись водиці з твого джерела,
Бо ти в моїм серцю будеш певно поки
Налита любов’ю і моя душа.
Ох, Моршине мій, народна перлино!
Ти гордість країни, ти слава її!
В курортнім звені стоїш не єдино,
Бо є ще красунь не одних на землі.
Така наша рідна, квітуча держава,
Й багата на гарні куточки свої.
Візьміть ви озера Полісся – то слава,
Або осягніте Карпати усі.
Та мушу, шановні, ще й те нагадати,
Що в кожній окрузі є славні місця,
Де мож відпочити і сили набратись,
І то не за євро, - за мізер гроша.
Така Україна на нашій планеті –
Квітуча, родюча, красуня Землі.
Вона уже вільна, й в майбутньому злеті,
Тому бережім і шануймо її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735561
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.05.2017
автор: Дашавський поет