На роменській землі достигає в садах полуниця.
Літній вечір ласкавий привітно торкнеться землі.
Юність. Жити, кохати, радіть, рахувати зірниці,
Тільки блискавкавкою: ,,Олексій!”. Пролунало з імли.
Рознеслося луною. Давило і тисло на груди.
Біль торкався чола, рук і пальчинів втомлених ніг.
На Луганщині в літо зненацька урізався грудень.
І промовив Олекса: ,, Пробачте, вціліти не зміг…”
На роменській землі достигає в садах полуниця.
Та не радий віднині цим пахощам твій, Льошо, двір.
,, Вічна пам’ять О...ле...”, - спалахнули на згадку зірниці.
Любий хлопчику , очі в сльозах, хто ж тебе, що за звір!?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2017
автор: Світлана Петренко