Невимушеність дивовижна
Її натхненності спливла;
І погляду відвертість ніжна
Мене наскрізно пройняла.
Вродливого обличчя риси
Мені були так до душі,
Що на собі роздерти ризи*
Я ладен був, бо знав - куші
Не по мені було зривати -
Везіння в стайнях не моїх,
А силоміць коня здолати -
То скине він тебе під сміх
Всіх заздрісників гордовитих...
Таке я виховання мав,
Що до дівчат боявсь підбитись -
І ваду цю я не здолав.
*Впасти у відчай (бібл.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2017
автор: Володимир Кабузенко