Чужеземцями зневолений
На розпуттях обездолених
Од насильства і свавілля
Наш народ конав з безсилля.
Він погноблений, принижений,
В батьківськіх просторах скривджений,
Гнувсь, мов та билина божа, -
Та ламатися негожа.
У сумних кобзарських думах
Стогін відчаю на струнах
Був як поклик до повстання -
Братства вільного єднання.
По сплюндрованих обійстях
Поступово розгорівся
Відчайдухів шал бентежний -
Гнівний - мов вогонь безмежний.
За Дніпровськими порогами
Січ козацька перемогами
І поразками відверто
Підняла свій дух упертий,
Щоб на землях опанованих
Віра наша, закарбована
В животворнім воскресінні,
Дзвонами гула - ми вільні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2017
автор: Володимир Кабузенко