Хтось помирає.
Хтось нове життя дарує.
Сум поміж радість ходить ,
а млин життя жорнує.
Ми вибираєм день
і час .
А може вибирають за нас.
Ми бажання ретельно плануєм.
Вітри - долі безжально руйнують .
Он він - почуття на показ.
Вона - справжнє душить й тамує.
Вони - ніби разом ,
та якось окремо.
Нам би згадати щось ніжне .
Та у боротьбі потреба.
Час виживання.
Згаяний час...
Десь там всередині наче погас
той , що зігрівав вогонь.
Та Вона ще ходить поміж нас !
Схована в пелюстках ,
приспана світом.
Є надія - розквітне ,
ліловим цвітом.
І накриє музика ,
Любов'ю налита.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2017
автор: БЕЗ