Вкотре смуток принесений вітром
Вилив душу на кінчик пера.
В день негожий тим ясним просвітом
Увірвався ти вітром в життя.
Обпалив теплим поглядом ніжно,
Зайшлось серце у щемі вогнем.
Не чекала, що в мить, коли слізно,
Скалки битого щастя зберем.
Майоріли скитання у часі
Та кохання любов берегло.
Невгамовно-підвладна я спразі,
Тіло жаром твоїм пройняло.
21.05.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2017
автор: Валентина Ланевич