Ріки осуду - стрімкі і невпинні.
Я точно винна!
Знаю сама .
Душу відкрила.
Непроханого гостя впустила.
Ось і результат ,
не забарився.
Гнів не спинився
на порозі кохання.
Розтоптав.
Знищив вщент ,
ще до світання.
Зустріч остання.
Навіть слів для прощання
не віднайду.
Якою стежиною зараз піду?
Відповіді чи знайду?
І не віриться навіть у те ,
що все добре буде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2017
автор: БЕЗ