Вночі до мене завітала казка,
І попросила: "Напиши мене, будь-ласка!"
Я вражена проснулась і мовчала,
Що відповісти казці я не знала.
А казка посміхнулася й сказала:
"Повідаю я дещо й продиктую,
А далі ти й сама щось зметикуєш!"
А я очима вражено моргала...
А казка глянула на мене й запитала:
"Скажи, що ти знаєш про веснянки?"
І я подумала й сказала те що знала:
"Веснянки-це весняні співанки,
А ще гаївки, схожі на колядки..."
"Та ні, я не про ті веснянки,
Про інші, про дитячі і дівочі,
До яких дівчата не завжди охочі..."
"Веснянки? Здається, викликають їх вільшанки,
Вони їх розсипають на світанку,
А ще приносять їх також, не вночі:
І ластівки, і солов"ї, і павичі..."
А казка більш нічого й не сказала,
Лише крильми привітно помахала,
І швидко зникла кудись казка,
І навіть не сказала своє: "будь-ласка".
І хоч я тоді ще спала,
Казку в сні я написала:
Якось вийшло дівча зранку,
Зупинилося на ганку,
Посміхалось, потягалось,
І навколо роздивлялось,
І раділо дуже ранку,
Тай впіймало ту веснянку,
Що злетіла від вільшанки,
І торкнулося лиця,
Незадача отака,
Розсипались ті веснянки
На обличчі у Тетянки.
За Тетянкою й Оксанка
Також вийшла спозаранку,
Зупинилася на ганку...
Підлетіли ластівки
І торкнулися руки,
Ну а потім й до обличчя,
Ті веснянки розцвілися:
І на лобі, і на носі,
Невеличкому курносім.
А до Ніни, і до Олі,
Веснянки прийшли поволі,
Вітерцем їх принесло,-
І на щічки, й на чоло,
Золотисті, невеличкі,
І сріблясті, і барвисті...
Це дарунки солов"я,
І зозулі, й павича...
Не лякайтеся, дівчатка,
Бо ж веснянки, як загадки,
Й казки ранньої весни,
Не псують вони краси,
Придають лише обличчю,
Загадковість й таємничість.
А як літечко заграє,
То й веснянки повтікають,
Аж до нової весни,
Набиратися краси.
А до тих, що не зникають,
Люди, звісно, всі звикають,
І уваги не звертають,
Прийде час і всі вони,
Додадуть усім снаги...
Кінець казочці й початок,
Це дарунок для дівчаток,
Щоб чекали знов весни,
І здоровими були...
Я наступної весни,
Напишу нові казки,
Щось новеньке для дівчат,
Напишу і для хлоп"ят,
Й для дорослих напишу,
Я зізнаюсь вам, й скажу,
Як пишу, то я живу!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2017
автор: геометрія