Голуб воркує щось стиха голубці,
Сонце вечірнє голубить їм крила.
Дзьобик до дзьобика в ласці, щасливці,
Щоби любов у серцях все горіла.
У гущі ж дерев зозулине "ку-ку"
Дзвоном твердим урізається в небо.
Їй вторить лелека в духмянім лужку,
Вилити душу у всіх є потреба.
Ще ластівка щебетом жереб прийма,
Жайвір акорд свій поніс піднебесній.
В гаю підхопив соловейко, співа,
Чудні бо чари у весні воскреслій.
17.05.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2017
автор: Валентина Ланевич