Хай ти будеш обманом, нехай,
Тим туманом сивим, що в очах.
Що ховає розквітлий розмай,
А ще розпач німий у словах.
Біль, що в серці зібрався, щемить,
Проростає із нього тепло.
Не прикажеш тебе не любить,
Враз зів’яну, що збите стебло.
Що та пташка, що тужить в гаю,
Бо самітня вона, без пари.
Ти тривож мою душу шальну,
Нехай знає любовні чари.
12.05.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2017
автор: Валентина Ланевич