Я вчора мовчала ,
а сьогодні не буду.
Хочу кричати ,
відбитись від бруду.
Розірвати залежність
від осуду люду.
І звільнити бо душу ,
мою безмежність.
Щосили , як забажаю
то гори і зрушу.
Сліз не буде ,
ними сад вже не зрошу.
Себе нікому я не приношу.
Вчора мовчала ,
а сьогодні не буду.
Смак волі терпкий
ніяк не забуду.
Голос , певне , захрип
з тої тривоги.
Маленькі стежки
в одну сплелися дорогу.
Отепер не відступлю ,
тільки прямо йтиму.
Несвоя стала своя
доля.
Своя ланцюги розірвала.
Розіб'ю нав'язаного життя вітрину.
Тепер можу я не мовчати ,
коли вільною стала.
Легка , як пір'їна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2017
автор: БЕЗ