Сонце всміхається ,
та холодний ранок.
Знову маска радості
вдягається.
Але сум у очах
знайшов пристанок.
Ти з життям , чи воно
із тобою
бавиться.
Як захід став світанок.
Загубився у відчуттях.
Дає силу кохання ,
а забирає - страх.
Пропливають хмари ,
з наміром
просіяти дощем щастя.
Та очі з сумом
дивляться долі в спину.
Не вірять у теє щастя.
Приколисують його як дитину.
А воно на кінцях листочків
виблискує під промінням.
Не хочуть його побачити.
Засліплені не прозрінням.
Шкода ранку , сонячного
та холодного.
Шкода щастя.
Гойдається так серед гілок
а хотілось в долонях би...
А як би хотілося...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2017
автор: БЕЗ