Вже закінчились мрії у межах розумного
Простягаються руки до божевілля
За межу розуміння усього присутнього
З легким присмаком хаосу світу свавілля
Закриваються очі і привіт підсвідоме
Я не бачу нічого, щоб вабило так
А у інших світах все таке невідоме
Вкотре манить мене даруючи знак
Оминаючи правду даровану часом
Так, шукатиму спокою і рівноваги
Загубивши себе, забува сіру масу
І вже з даху зриває останні лаги
… і вчорашня газета, у межах розумного
Землетруси, цунамі, війна, ґвалтівник
Не вбачаю у цьому нічого безглуздого
До “розумного-варятства” насправді звик
Очі вміло брехали собі та іншим
А легені качали вихлопні гази
Але треба змінити усе це на краще
Не поволі, а саме усе й одразу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2017
автор: Андре Ільєн*