[b][i]Кому свято, кому день скорботи[/i][/b]
Свята приходять, свята відходять,
Роки пливуть, як у річці вода.
Нового всього Землиця народить,
Й ніколи не згасне на світі краса.
Будуть цвісти сади й сіножаті,
Лунати будуть пташині пісні,
Житимуть в мирі сім’ї у хаті,
І згине все лихо на нашій землі.
Та в душах залишаться війни, розрухи,
В котрих натерпівся наш нарід колись.
Погиблих, напевно, є з нами їх духи,
Тому, милий друже, за них теж молись.
Віддаймо й тим шану, що сміло боролись
Й за волю Вкраїни платили життям.
Їх кров’ю скроплені вершини і доли,
Щоб краще жилося колись усім нам.
Тому пам’ятаймо і в будень і в свята,
Що воля спокійно до нас не ішла.
Усі покоління боролись завзято,
Поки, на кінець, вона розцвіла.
А День Перемоги, - це день і скорботи
За тих, що віддали життя тій війні.
І в пам’яті людській будуть певно доти,
Поки Україна стоїть на Землі.
Мільйони людей захлиснула проклята
Війна, що палала роками у нас.
Донині в скорботі стоїть в когось хата,
Хоча і минув не малий уже час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732500
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.05.2017
автор: Дашавський поет