Пахнуть,пахнуть хлібами лани і поля,
Вкриті цвітом луги й сіножати,
Бо на землю прийшла уже літня пора
Веселішою стала і хата.
Не шумлять вже вітри й не чувати зими,
Вони вже на півночі певно,
Мусять ждати пори до самої весни
Й там кохатись з природою ревно.
Так Господь встановив,щоб ми жили із тим,
Мали весну,і літо,і осінь
Й працювали завжди й не боялись зими,
Ті закони живуть не даремно.
І ми раді усі,що живем на землі,
Вже в своїй незалежній країні,
І співаєм в труді наші любі пісні,
Бо ми вільні,незламні,єдині.
А той час до нас йшов,довго довго ішов,
Поки Бог дав без крові нам волю.
Не один молодий за це в землю пішов,
Бо загинув в смертельному бою.
То радіймо усі й пам"ятаймо отих,
Хто загинув в бою за свободу,
Пам"ятаймо й молімося за душі,за них,
Бо це діти українського народу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732116
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.05.2017
автор: Дашавський поет