Зустрічний хід (Амелину) . Думав милий я слабка

Домовились  
(Не  зовсім  якісний  переклад)

Он,  наверно,  рухнул  с  дуба,  
Он  вчера  сказал  мне:  "Люба!"
Я  же  тридцать  лет  –  как  Валя!  
И  прощу  теперь  едва  ли…

Шёл  вчера  домой  из  клуба,
Встретилась  (случайно!)  Люба,
Развели  там  трали-вали…
Нет,  такое  вы  видали?!..

А  теперь  вот  целый  день
Рядом  ходит,  словно  тень,
Поцелуем  целит  в  губы…
(Не  прощу  ему  я  "Любы"!)

Но  в  обед  нашёл  он  ключик:      
Приобнял...  Я  –  "тёплый  лучик!"
А  ещё  назвал  голубой…    
Я  ж  в  ответ  ему:  «Мій  любий…»

05.05.17
Автор  Сергій  Амелін

Зустрічний  хід  

Думав  милий  я  слабка,
Що  подалі  від  гріха,
Любу  я  йому  прощу,
Проллю  сльози,  промовчу.

Любий  мій,  постережись,
Стану  в  бій  в  секунду,  в  мить.
Слово  ти,  я  два  в  отвіт,
Сам  готуй  собі  й  обід.

Сам  стелися,  спать  лягай,
Я  ж  піду  гуляти  в  гай.
Там  співають  солов’ї,
Нудь  у  грудях  щось  мені.

Серце  ніжністю  зайшлось,
Я  лосиха  чи  ти  лось?
А  кохання  у  душі
Відгуком,  ох,  солов’ї.

06.05.17

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2017
автор: Валентина Ланевич