Кажуть: минулим не живи,
те що було - не повернути.
І кожну мить життя лови,
щоб все сповна в собі відчути.
Не знаю правда це, чи ні,
кожен по-своєму мудрує.
Моє минуле при мені,
я ним живу, ходжу, міркую...
Й не намагаюся забуть,
все що минуло - незабутнє.
В нім сьогодення мого суть
і путівник в моє майбутнє...
Не може кануть в небуття,-
дитинство зоряне і юність,
й зрілі періоди життя,-
все це єства вагома сутність!
Навіть в поважний нині вік,
не нарікаю я на долю.
І не втрачаю мрій потік,
хоча й на скошеному полі...
Здоров"я й сил уже нема,
та я наповнена любов"ю,
є в мене дім, друзі, рідня,
я задоволена судьбою!..
Хоч не одна пече біда:
найбільш війна, що йде на сході,
й несправедливість, що щодня,
я відчуваю в своїй долі...
Та все ж в мені завжди живе,-
моє минуле незабутнє,
воно вперед мене веде,-
і в сьогоденні, і в майбутнє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2017
автор: геометрія