**Якось враз…**

Як  мурашка  дрібненька  ,
кожен  щось  метушиться...
Хочеться  жити  -
вчиться  ,  спішиться.  
Думаю  ,  варто  на  мить  зупиниться.
У  відблиск  роси  задивиться.
Побачити  в  ньому  небо  .
Як  годиться.
Чиста  ,  веселкова  росиця.
Можна  й  умиться.  
По  сторонам  оглянися.  
Чи  бува  ,
не  загубив  своє  життя?
Виною  ота  метушня.
Ми  як  комашня  ,
але  без  дисципліни.
Своїм  бажанням  піддалися  на  коліна.
І  стали  рабами  в  завалах  ілюзій.
Ковтком  свіжого  смузі
є  природа.
Її  краса  нам  нагорода.
Правда,  ще  не  відомо  чи  по  заслузі.
І  чомусь,  світло  досі  вірить  у  нас.
Пройде  мурашиний  час.
Відкриються  очі.
У  кого  на  камінь  серця  вогонь  не  згас
побачать  не  вдень,  а  уночі.
Якось  враз.
А  до  того  нумо  мерщій  метушиться  -  спішитися,  
треба  спішитися.  ..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2017
автор: БЕЗ