Жити довелось турботливим батькам
У двадцятім зболенім сторіччі.
Де співзвучні неприкаяним думкам
Клопоти вляглися на обличчі.
Революція, неначе буйний смерч,
Безпощадний голод в тридцять третім.
І війна з фашизмом – сльози, смерть.
Пам’ять-біль у серці й на портреті.
Хоч днювали на будовах і ланах,
Працьовитих не долала втома.
„Тільки б не вернулася війна” -
Думалось на вулицях і вдома.
Мріяли про волю, сонячне життя,
Хай вже не собі, а дітям, внукам,
Бачили у снах космічне майбуття,
Як відкриє Всесвіт їм наука...
Впевнено торує свій далекий шлях
Двадцять перше збурене сторіччя.
Знов тривожно розмірковує Земля,
Як приборкать дикі протиріччя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731871
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.05.2017
автор: Дніпрянка