Загорнулася у сутінь вишенька струнка,
Вітер пестить цвіт рожевий, долі пригина.
Соловейко "тьох" у гаї біля потічка,
Закололо щось серденько, бо стоїть одна.
Пелюстки тихо спадають в ніжності німій,
Збайдужілий місяць в небі, він для них чужий.
Навкруг нього світлячками зорі ведуть стрій,
Надбіжи, дощик краплистий, слізоньки всі змий.
Хай впадуть в сиру земельку, проростуть стеблом,
Хай дзвіночки розцвітають, стану їм щитом.
А очиці синім-сині ллють у синь "дзень-бом",
Як у парі веснувати, любо обидвом.
28.04.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2017
автор: Валентина Ланевич