Скільки оком не кинеш,
Скрізь лежить безконечно
Тепле, ніжно-блакитне
Море, майже зелене.
А місцями над морем,
Відбиваючись в плесі,
Линуть хмари і, схоже,
Мов пливе білий лебідь.
Гребінь піниться хвилі;
Понад хвилі літають
Чайки там білокрилі
І тривожно горлають.
А праворуч, край неба,
Зовсім близько видніє,
Височить круто берег
І ліси зеленіють.
Скільки оком не кинеш –
Плесо вод бірюзове,
А над водами линуть
Чайки білі казкові.
31.01.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730966
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2017
автор: Martsin Slavo