Ми обмажемось медом,
будем бігти де бджоли
злегка опуклі і кволі,
зате ми живі.
Будем бігти під сонцем,
обмазані вітром,
обсипані градом
по своїй землі.
І нас ніщо не зупинить,
ми прийдемо до цілі,
у мене план є на тілі.
Нехай серце кричить!
Нас будуть бити словами
і в багнюку жбурляти,
ще й каміння кидати,
зате ми живі.
І як би важко не було
витріть очі сумні.
Ми справимось, люди,
бо ми діти Землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730843
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2017
автор: Arthur Savchuk